коли починається милосердя
Сьогодні нам чомусь дуже важко бути милосердними: з одного боку, нам шкода тварин, бомжів, ми всі дружньо їм співчуваємо, з іншого нам ох як важко визнати, що ми зовсім нічого не робимо для того, щоб нужденним стало легше жити на цьому світі... Комусь саме зараз потрібні кошти, і ми розуміємо, що могли б пожертвувати копійчину, але одиниці йдуть і таки жертвують,одиниці йдуть і таки телефонують, висловлюють співчуття. У них таки дотягується рука до гаманця чи слухавки...
Я вже не задаюсь питанням "чому". Я знаю відповідь: тому що якийсь існує бар,єр між нами, як ми думаємо про себе, нормальними, і тими, що їх ми називаємо аномальними.. І заспокоюємо себе " аби не зі мною!"..
Ось , запропонувала провести акцію милосердя. Треба гроші хворим діткам зібрати. Запропонувала виставити на торги хендмейд -вироби: хто малює, хто плете, хто що робить якісно, хто називає те хоббі,але те хоббі іноді і грошенята якісь приносить, запропонувала акцію провести- купи щось гарненьке собі, дитинці своїй, колежанці, мамі, щось комусь у подарунок, витрати незначні кошти( не збіднієш, гарантую!), і гроші ті підуть на те, щоб дитинча хворе мало надію, і мама його мала надію.. надію на ще одну усмішку, яка, як знаємо, зайвою не буває ніколи. Коли дитина всміхається- мамі легше...
Я на своє хоббі витрачаю значні кошти. Якщо хочеш щоб пристойно виглядало, треба купити якісні фарби-клеї, тощо. Потім дивишся, о, вийшло ще краще аніж уявляла!
Аале коли мова йде про те, щоб виставити роботи на продаж, тим паче мотивація така благородна, то ( це моє власне переконання!) мені аби десятку дали за той виріб, я не ображуся! Все на Вашій совісті, панове!Якщо вбачаєте, що саме стільки то коштує, най буде! Якщо Вам не шкода тої десятки, Вам честь і хвала! Чесно кажу!
Якщо людина жмотна, то не треба і підходити! Тому що торгуватися з такого питання геть немає сенсу! Мова йде не про мої власні зиски, а про Ваше ставлення до проблеми!
Я не вимагаю процента, я не вимагаю " хоч на матеріали"! Тоді б я і не роззявила рота і не запропонувала щось для когось зробити!
Не треба думати про те " що мені за це буде?"! Точно програєте! Не треба серед усіх своїх робіт знаходити ті, що, вірогідно, не купить ніхто,бо то особливої цінності не має! Якщо вагаєтесь, чи взагалі варто щось нести на ту виставку- продаж, не приходьте і! Тому що в такій справі вагатися ЗАБОРОНЕНО!
Я не вважаю себе святою. Можливо, в сот разів грішна за Вас! Але настає час, коли осмислюєш життя, і задаєшся питанням , хоч і таким філософським " а в чому ж місія моя полягає? ". І ось коли, саме в час Великого посту,коли є час подумати про те,що таки душа у нас є, і її таки треба рятувати, і рятувати доки живий, щоб не зачерствіла остаточно, ось тоді і починає мізки точити думка " чом би не запропонувати ось саме це?".
Тому що думаючи про когось нужденного, ми рятуємося самі...