моє сучасне щастя)

Кажуть( наче вже це виявлено певною кількістю вагомих психологів),що насправді щасливими бувають лише ідійоти).  Погоджуся, але на декілька відсотків.

Я сьогодні ще раз зрозуміла, що мені є від чого бути щасливою. Ну, те, що я двічі мама, і від того щаслива, цілком логічним буде припустити, що мій стан " щасливості" є перманентним.

Але я таки щаслива, що живу зараз, у цей саме час. Моя діяльність передбачає спілкування з великою кількістю молодої генерації. І я щаслива, що вони саме такі як є- в більшості зацікавлені, творчі, здатні до екстриму, але здорового такого, до швидкого сприйтяття нового, та , врешті решт, прийняття нового, здатності мобілізуватися коли це потрібно, і нарешті здатності мене цьому навчити. 

Я людина, готова дослухатися та вчитися у них. Не бачу в цьому чогось " вище мене"). Вони мені подобаються всі- і ледащі( у таких є теж своя мотивація), і задираки( такі мене дивують і цікавлять ще більше), творчі( такі полонили моє серце навіки:)), і ті , як я їх називаю, поки що "в затінку". 

І я маю таку можливість знатися з усіма! Чи то не щастя!

Я тішуся, що вони сперечаються, іноді мене доводять до сказу, що навіть , бува, цінують мене, як таку, що може їх чомусь навчити, і відчуваю, що таки не лукавлять, а насправді то так і є. І дякую, що вони різні! І щаслива, що вони такі! Такі, що мало чого вже в житті цьому бояться, а головне- не бояться виражати себе так, як вміють тільки вони. Пишаюся, що довіряють мені себе- таких, якими вони шасливі себе мені довірити.

Я щаслива, що живу зараз!

Тепер ВИ мені скажіть- я ідійот?.....