хлопчикам присвячується)

"Из чего же, из чего же, из чего же сделаны наши мальчишки?

Из веснушек и хлопушек,

из линеек и батареек сделаны наши мальчишки!" і далі по тексту класнючої радянської співанки).

Час минає, а хлопчаки залишаються хлопчаками. Тільки зроблені вони вже із крутих девайсів, котрими вдало хизуються перед нами, ми це "ловимо" і теж не відстаємо- тюнінгуємося хто як може).

Чому вирішила написати про них? Сьогодні вибігала на вулицю, одягла чоловіковий куртяк, в якому він по двору ходить. Руку в кишеню, і що ж там знахожду- батарейки, ліхтарик до них( саме в такій послідовності!)- батарейок тому що було аж 5!, коли для ліхтарика вистачить двох!, папірець платити за інтернет, цуерочка( скоріш за все, я молодше неї на років надцять-щось дуже якась вона сумна там лежала), ключики якісь, навіть чоловікові невідомі( я поцікавилася), але, як він мотивував їх прихисток у кишені "можливо, до чогось підійдуть"( умора!)), далі знайшла папірець з номером телефону якогось Едгара( сміялася дуже голосно і довго), не стала З,ясовувати, хто то за хлоп такий( собі дорожче)))). Номеру тому чоловік зрадів, тому що не знав, в якому саме куртяку його лишив...Але по його невимушеній реакції зрозуміла, що хвилюватися за долю свою, чи то пак за долю того Едгара немає сенсу- виявляється, то електриків іноді так називали в радянські часи)). Смішно. Коротше кажучи, підсумовуючи все згадане в кишені, зазначу, що такий дорослий хлоп таки хлопом і залишився, і нехай вони нам не розказують, мовляв, то МИ такі "мєлочні",- самі аж ніяк не кращі!

Далі йдемо. Синка мій дуже креативним росте- конструктори ЛЄГО  як насіння "лускає"- скільки б там не було деталій, збере за пару годин, поставить на полицю і так, іноді грається. Вже і шафу спеціяльну на ті ЛЄГО замовили. Що сказати- ну краса!
Сьогодні нагодилася прибирати у дитячій. Донька відмовилася, знайшовши поважну причину " не можу цього винести- ці ляльки самі мені сказали, що тут їм стояти зручніше... і лежати також"( це вона про "посеред хати" сказала), тож поки син був у школі, навіженій мамі нічого більше не залишалося як випити міцної кави без цукру( не мій смак, життя диктує звичаї), закатати рукава, і стати в позу ЗЮ, почати прибирати "по сусєкам". 

Як черга дійшла до письмового столу, то у мами з голови полізли якісь дивні вирази, не притаманні освітченій матроні. Мене не полишало питаннячко як в такому гармидері можна робити уроки, та ще за них одержувати "відмінно"...

Якщо глянути на той стіл мельком, то можна припустити, ХТО Ж ТО ЗА НИМ ПРАЦЮЄ: хімік, інженер, історик, художник, письменник, ветеринар,і наостанок- нервопатолог!)). Саме так ! Підтверженням того,що хімік, стало те, що на столі лежала велика таблиця Мєндєлєєва, а на ній реальна шпора з хімії( маненькими літерами дуже тісно виписані ті горе-елементи, з якими ще у мене були проблеми в школі), далі про інженерні здібності мого малого свідчили інструкції від якогось чергового ЛЄГО та сила-силенна дрібноти, яка перед тим як скластися в щось подібне до космічного корабля встигає нам усім ноги поколоти, тому що має таку паскудну звичку падати на підлогу, де його практично не видно, але вже коли ти на те наступиш, то згадаєш усіх героїв Зоряних Війн, і мудрий Йода тобі не допоможе розумно сформулювати твої думки з цього приводу(ну, хто складав той ЛЄГО, зрозуміє мене). Далі йдемо- історик нагодився! На столі лежала розгорнутою книжка Стародавньої Історії, ще одна, теж була на часі читання- Історія Вікінгів, і ще одна "Герої війн"( усе, наскільки розумію, були в процесі читання- мам, борони боже закрити- я саме на тому цікавому місці зупинився!", художні "свідчення" проявилися у малюнку, де з перспективою було зображено кота на вікні( завдання, що було досить гідно підготовлене моєю дитиною на ОТМ, і так невчасно забуте вдома..), письменника було показано у безлічі маленьких блокнотних аркушах, акуратно пронумерованих від 1до 7( склавши всі до купи, я зрозуміла, що дитина старанно писала твір на тему "Айвенго". Знаю, що роботу ту вже здав, а рукопис так і не наважився викинути( ну хіба ж рука підніметься на "викинути своє"!), ветеринар "читався" дуже просто- у нас є кіт, що часто без дозволу гризе усе підряд, тож на столі напоготові стояв битьочок із дивним еліксиром, що, начебто, допомагає господареві позбавити кота такої звички- дивани дерти, але від якого чхають в хаті всі... крім кота.., котрий уважно дивиться,як ми усе заливаємо тим дивним лосьоном, чекає трохи коли всі ми крокашляємося та прочхаємося, і продовжує свою пацанячу гру з нами " ану ж, я ще трошки, а ви спробуйте AGAIN!, НУ, І НАОСТАНОК, НЕВРОПАТОЛОГ! той флакончик стояв геть на краєчку стола, і важко його було не помітити- ТОНГІНАЛ!!!

Тепер мене хвилює одне- для кого ж врешті решт стояв той ТОНГІНАЛ..... Чи не для мене, часом?

"Из чего же, из чего же, из чего же сделаны наши мальчишки?
Из пружинок, и картинок,

Из стекляшек и промакашек
СДЕЛАНЫ НАШИ МАЛЬЧИШКИ"!
Будьте здорові!!)